похнюпити

Похнюпити, -плю, -пиш, гл. Опустить (голову), повѣсить (носъ). Позад всіх ішов молодий, похнюпивши ніс. Стор. МПр. 55.

Джерело: Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 3, ст. 387.

Випадкові слова

Метну́ти, -ну́, -не́ш, гл. Одн. в. отъ метати.

повністю...

Вільгий, -а, -е. Влажный, сырой. Вх. Лем. 399.

повністю...

Покочувати, -чую, -єш, сов. в. покотити, -кочу, -тиш, гл. Обмыть доенку, изъ которой вылито молоко. У мене нема тії й моди, щоб дійницю покочувати та гладишки тим доливати. А багато так роблять, що як неповна гладишка, так дійницю покотить і дольлє. Черниг. у.

повністю...