похід
Похід, -хо́ду, м. 1) по́хід. Походка, поступь. У обох похід однаковий: як увечері, то й не розбереш, котрий іде: чи той, чи сей. Видно пана по походу. Похід жвавий і моторний. У кожного звіря в плавні є свій похід. 2) похід. Походъ. Cм. поход. Ум. походець. Не Маріїн то походець, то Маріїн лиш уборець.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 3, ст. 386.
Том 3, ст. 386.