потужити

Потужити, -жу, -жиш, гл. 1) Поплакать, поголосить. 2) Стянуть, натянуть туго, туже. Вх. Уг. 262. Ніжки йому зав'язали, ручки потужили, ой так Штолу молодого заболіли жили. ЕЗ. V. 34.

Джерело: Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 3, ст. 383.

Випадкові слова

Сльозити, -зи́ть, гл. безл. Слезиться, сочиться. Ном. № 267, ст. 298. Cм. слези́ти.

повністю...

Видітися, -диться, гл. безл. Казаться, грезиться. Снилось мені, братіку, і виділось. Рудч. Ск. І. 121. Що видиться на отцевському дворі, на моєму три гори кам'янії процвітали. Макс. ви́диться мені. Кажется мнѣ.

повністю...

Порадливий, -а, -е. Дающій совѣтъ. Ой ти мати та порадлива, на що ж ти мене порадила, порадила та й не оженила. Н. п.

повністю...