потому
Потому нар. 1) = потім 1. Я потому піду. Хочеш мене роскохати, а потому занехати. Тепер ти кажеш, що зоронька ясна, а потому скажеш, що доля нещасна. 2) = потім 2. Тепер вітрів нема, а там і потому.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 3, ст. 380.
Том 3, ст. 380.