потирити
Потирити, -рю, -риш, гл. 1) Потащить. 2) Швырнуть, бросить. Подають йому. Куди! озьме та так до порога й потире.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 3, ст. 378.
Том 3, ст. 378.