потеряти
Потеряти, -ря́ю, -єш, гл. Испортить, сдѣлать вредъ, разорвать, разрушить, разстроить. Мамо, я собі хатку зробила, а Семен потеряв. Славяносерб. у. Потеряла я віночок через дурний розумочок. Як так граться, то й хатку потеряєм. Задзвони раненько в суботу, потеряй дівочкам роботу. потеряти дитя́. Произвести выкидышъ.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 3, ст. 377.
Том 3, ст. 377.