поскликати

Поскликати, -ка́ю, -єш, гл. Созвать (многихъ). Поскликала собачню. Стор. МПр. 112.

Джерело: Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 3, ст. 361.

Випадкові слова

Улякатися, -каюся, -єшся, сов. в. улякнутися, -нуся, -нешся, гл. Пугаться, испугаться. Та тоді й улякнувся: Боже мій, шо я наробив! Грин. ІІІ. 587. Ой як дівча ся улякло, на коліна пред ним клякло. А ти, дівча, не влякайся.... Гол. І. 235.

повністю...

Станівний, -а́, -е́ = станівкий. Камен. у. Віл станівний. Рк. Левиц. Кабан аж у три роки бував станівним. Рк. Левиц.

повністю...

Помилитися Cм. помилятися.

повністю...