посиротіти

Посиротіти, -тіємо, -єте, гл. Осиротѣть (о многихъ). Г. Барв. 172. Я молода завдовіла, діти мої посиротіли. Чуб. V. 806. Завсіда ми з худобою були, а тепер оце посиротіли. Драг. 143.

Джерело: Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 3, ст. 360.

Випадкові слова

Торбинуватий, -а, -е. Мѣшкообразный. Торбинуватий горох. Черк. у.

повністю...

Нежерь, -рі, ж. Прошлогодняя трава, несъѣденная скотомъ и перезимовавшая на корнѣ. Косить тоді було дуже трудно, бо між травою була нежерь (стара трава). Драг. 241. Несъѣдобная трава. У сьому сіні нежері багато. Лубен. у.

повністю...

Чолов'яга, -ги, м. Человѣкъ. Еней правдивий чолов'яга. Котл. Ен. VI. 71. Що скаже, те й зробить: удача міцна в чолов'яги. Г. Барв. 448. Так видно собі чолов'яга, а може і пан. О. 1862. І. 76.

повністю...