порушник I
Порушник I, -ка, м. = поручник 1. Він його порушник, ручився за нього, — ну тим так і каже.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 3, ст. 356.
Том 3, ст. 356.