поразити
Поразити, -жу, -зиш, гл. 1) Поранить. Поражені руки, робити нічого не можна. 2) Укусить. Софія ( — гадюка) поразила худобу.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 3, ст. 342.
Том 3, ст. 342.