попогрякати

Попогрякати, -каю, -єш, гл. Погремѣть много. Попогрякав (грім). Мнж. 115.

Джерело: Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 3, ст. 333.

Випадкові слова

Нехибний, -а, -е. 1) Безошибочный, безпорочный. Я ж за правду за нехибну буду Бога прославляти. 2) Неуклонный.

повністю...

Цвіркати, -каю, -єш, гл. 1) = цвірчати. Птах цвіркат. Вх. Лем. 480. 2) Плевать сквозь зубы. 3) Чѣмъ либо досаждать. То та гадина мені в очі цвіркає.

повністю...

Струп, -пу, м. 1) Струпъ. Чує муха де струп, туди й летить. Чуб. І. 268.

повністю...