попіл

Попіл, -лу, м. Пепелъ, зола. на попіл побити. Разбить на мельчайшія части. Той кінь такий здоровенний камінь на попіл побив. Мнж. 8. Ум. попілець. Рудч. Ск. II. 109.

Джерело: Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 3, ст. 331.

Випадкові слова

Попідпускати, -ка́ю, -єш, гл. То-же, что и підпустити, но во множествѣ.

повністю...

Шити, -шию, -єш, гл. Шить. Багач гроші збірає, а чорт калитку шиє. Ном. № 1449. Десь у садочку шиє сорочку. Чуб. ІІІ. 113. Шити поперед голки. Н. Вол. у. Шити по за голку. Н. Вол. у. шити на овес. У сапожниковъ: шить крупными стежками. Вас. 211.

повністю...

Гостя́. Въ выраженіи: у гостя́. См. Гість.

повністю...