попідникати
Попідникати, -ка́ємо, -єте, гл. Подрости (о многихъ). Коб мені діти попідникали, то б я не журився.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 3, ст. 330.
Том 3, ст. 330.