поперти
Поперти, -пру, -реш, гл. 1) Напереть. Прожогом вискочили козаки і поперли на ляхів. 2) Побѣжать. Як почув се циган, як попре додому, і чобіт не набув. 3) Швырнуть. Да з словом сим на їх поліном і попер. 4) Потащить. Шуліка ухопив курчя, а за ним потяглись угору і останні курчята з квочкою, бо звязані були міцно: так усіх і попер шуліка.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 3, ст. 327.
Том 3, ст. 327.