попас
Попас, -су, м. Кормъ на пастбищѣ, пастбище, выпасъ. Поїдемо разом з вітром, попасу не буде. стати на попасі. Остановиться, чтобы попасти воловъ, лошадей. Ой пішли чумаки з України стали на попасі край долини. попасом = попаски 1. Попасом поїдемо. Ум. попасочок.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 3, ст. 320.
Том 3, ст. 320.