пооб'їздити 2
Пооб'їздити 2, -джу́, -ди́ш, гл. Объѣхать (многое).
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 3, ст. 314.
Том 3, ст. 314.