помуляти

Помуляти, -ляю, -єш, гл. = помулити 2. Аж плечі помуляв віровкою. Рудч. Ск. І. 53.

Джерело: Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 3, ст. 300.

Випадкові слова

Розчіплюватися, -лююся, -єшся, сов. в. розчепи́тися, -плю́ся, -пишся, гл. Разцѣпляться, отцѣпляться, отцѣпиться. Як зачепиш його, то і до завтрього, як то кажуть, не розчепишся. О. 1862. І. 77.

повністю...

Поп'ястися, -пнуся, -пне́шся, гл. Повиться, полѣзть. Гарбуз на тин поп'явся. Славяносерб. у. Черв'як... поп'явся. Мир. ХРВ. 48. Шлях... гадюкою поп'явся вгору. Мир. Пов. II. 49. На мов стесаній борідці де-где поп'ялось тонко, як павутиння, волоссячко. Мир. ХРВ. 4.

повністю...

Жбир, -ру, м. Скала, гора, возвышенность. Вх. Лем. 413. Cм. жбирь.

повністю...