подумати
Подумати, -маю, -єш, гл. 1) Подумать; поразмыслить. Ой вийду я до Дунаю, стану, подумаю; стану, подумаю, що долі не маю. Хиба ти подумала, що я украв? 2) Задумать. Подумай жениться — то й діток копиця. 3) — на кого. Заподозрить кого. На Антося ніхто й не подумав.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 3, ст. 247.
Том 3, ст. 247.