подружити
Подружити, -жу, -жиш, гл. Поженить. Уже бідна вдова... синів подружила. Взяли їх поблагословили та й подружили, та таке весілля справили, що увесь мир скликали.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 3, ст. 247.
Том 3, ст. 247.