валниця

Валниця, -ці, ж. Перекладина, на которой лежатъ концы вала (въ мельницѣ). Черниг. у. Мик. 480. Ум. валничка.

Джерело: Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 124.

Випадкові слова

Цвірний, -а, -е. Тонкій и крѣпкій (о ниткѣ). Вх. Лем. 480.

повністю...

Заги́бок, -бку, м. = загиб. Вх. Зн. 18.

повністю...

Ясити, яшу́, яси́ш, гл. Сообщать. «Брате мій рідний! уже хоч бий, тілько панові батьку не яси»! Так що ж? у такого одмолишся? І нагаєм вибив, і кошовому з'ясував. ЗОЮР. І. 160.

повністю...