погріти
Погріти, -грію, -єш, гл. 1) Нагрѣть. Буде чим руки погріть. Та ж хаточка без вікон, без дверей, у тій хатці вітер не повіє і сонечко не погріє. 2) Побить. Двадцять літ я й за дубець не брався, а тепер би погрів ломакою спину, дак син не дає.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 3, ст. 236.
Том 3, ст. 236.