погибати
Погибати, -ба́ю, -єш, сов. в. поги́бнути, -ну, -неш, гл. Погибать, погибнуть. Вірне любила, як присягала в вірности емірати, да й прийшлося за мою вірность в нещасті погибати. Ніч мати не дасть погибати. Тут тобі, серденько, в степу погибати. Щоб їх путь погибла!
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 3, ст. 231.
Том 3, ст. 231.