повідати

Повідати, -да́ю, -єш, сов. в. повісти, -вім, -віси, гл. Говорить, разсказывать, разсказать. Ой карабин на стілочку, карабин на клинку, повідає губернатор: шкода тебе, синку. Чуб. V. 1004. Як же, каже, Алкане башо, твій сон одгадати, що ти не можеш нам повідати. Макс. Черчук просить, щоби сісти, бо він має щось повісти. Гол. III. 351. Повідж мені правдочку. Гол. Ой летіли дикі гуси... правди мені не повіли. Гол. Повідати сама до себе. Драг. 308.

Джерело: Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 3, ст. 219.

Випадкові слова

Дружи́на, -ни 1), об. Каждый изъ супруговъ — какъ мужъ, такъ и жена. Да поможи, Боже, на рушничку стати: тоді не розлучить ні батько, ні мати, ні чужая чужина, коли судилася дружина. Мет. 53. З великою худобою битись да сваритись, з хорошою дружиною на світі нажитись. Мет. 83. Ой як буду, моя матусенько, да я в війську помірати, приймай мою вірную дружину да за рідну дитину. Мет. 241. Чоловіче мій, дружино моя, завіз ти мене, де роду нема. Мет. 246. 2) ж. Товарищи, дружина, слуги. Хвалиться стрілкою перед дружинкою: да нема у дружини такої стріли, як у самого пана Івана. Чуб. ІІІ. 288. Ум. дружи́нка, дружи́нонька, дружи́ночка. Чуб. ІІІ. 288. Маркев. 136. Грин. ІІІ. 429. Мил. 205. Що білая лебедина Дунай сколотила, невірная дружинонька жалю наробила. Чуб. ІІІ. 137. Негідняя дружиночка молодому світ зав'яже. Чуб. V. 31. Борейкова дружинонька волає долами: один каже до другого: «Вже пана не мами». Гол. І. 14.

повністю...

Одноцальний, -а, -е. Въ одинъ дюймъ. одноцальна дошка.

повністю...

Обпалювати, -люю, -єш, сов. в. обпалити, -лю, -лиш, гл. Обжигать, обжечь.

повністю...