повиволікати

Повиволікати, -каю, -єш, гл. Выволочь, вытаскать (многихъ). Вони як поснуть, то хоч за ноги їх повиволікай. Харьк. у.

Джерело: Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 3, ст. 211.

Випадкові слова

Вимінювати, -нюю, -єш, сов. в. виміняти, -няю, -єш, гл. Вымѣнивать, вымѣнять, обмѣнивать, обмѣнять. Міняли тихо, виміняли лихо. Ном. № 1065.

повністю...

Буркнути, -ну, -неш, гл. Одн. в. отъ буркати 1. І муха говоруха об мені не буркне. Ном. № 4056.

повністю...

Приймитися, -муся, -мешся, гл. = принятися. Тут приймилися зараз за діло. Федьк.

повністю...