побужати

Побужати, -жа́ю, -єш, гл. = побуджати. Рано, рано-пораненько уставала, ще й раніше матуся подужала. Чуб. V. 487.

Джерело: Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 3, ст. 206.

Випадкові слова

Гріму́чий, -а, -е. Гремящій. Ой ні, не татаре, — християнська сила, мов хмарами грімучими, табор обложила. К. Досв. 7.

повністю...

Селех, -ха, м. = селезень. Рудч. Ск. I. 39. Ум. селешо́к. Чуб. II. 369.

повністю...

Уворужити Cм. уворужувати.

повністю...