пляц
Пляц, -цу, м. 1) Площадь. 2) = плець. 3) Крестьянскій надѣлъ: поле въ 3 руки и огородъ вмѣстѣ. 4) Мѣсто для поединка. Ідуть вони на мідний пляц битися. видали собі пляц. Вызвали другъ друга на бой.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 3, ст. 199.
Том 3, ст. 199.