буханець
Буханець, -нця, м. 1) Круглый пшеничный или гречневый хлѣбъ. Лучче в людей сухарці, ніж у мачухи буханці. Їдять дівки колачі, молодиці буханці, а парубки сухарці. 2) Одинъ хлѣбъ. Собака узяв з стола буханець хліба. 3) Толчекъ, тумакъ. Иноді було й буханця уліпить Чіпці в спину.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 117.
Том 1, ст. 117.