пільга
Пільга, -ги, ж. 1) Льгота, облегченіе. І мучиться оттут він гірше над усіх грішників, і ніколи не буде йому пільги. Час мені козацьким ногам пільгу дати. 2) Каждое изъ двухъ параллельно расположенныхъ бревенъ, подкладываемыхъ подъ тяжелый предметъ, для скатыванія его по нимъ, напр. для скатыванія бочекъ, бревенъ. пільгами называются также бревна, подкладываемыя подъ желобъ, устроенный для спусканія съ горъ деревьевъ (Cм. ризи). Въ поколодві называются пільгами два параллельныя бревна, прижимающія верхнее бревно (притяг) для увеличенія его тяжести.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 3, ст. 186.
Том 3, ст. 186.