підупадати
Підупадати, -да́ю, -єш, сов. в. підупасти, -паду́, -де́ш, гл. 1) Приходить, прійти въ упадокъ. Деякі великі (ярмарки) підупали. 2) Бѣднѣть, обѣднѣть. Як я се добро мав, то я тоді кумував, а як тепер підупав, то я вже не кум став. 3) — на силах. Ослабѣвать, ослабѣть.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 3, ст. 183.
Том 3, ст. 183.