бута

Бута, -ти, ж. Гордость, высокомѣріе, спесь. Бута хоче прута. Фр. Пр. 130.

Джерело: Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 116.

Випадкові слова

Флот, -ту, м. Флотъ. Котл. Ен. ІІ. 29. І флот його з гармат розбили й потопили. К. МБ. II. 121.

повністю...

Дорі́д, -ро́ду, м. Урожай.

повністю...

Знамірятися, -ряюся, -єшся, сов. в. знаміритися, -рюся, -ришся, гл. Вознамѣриваться, вознамѣриться. О. 1862. VIII. 22. Знамірився тікати додому. О. 1862. VIII. 17.

повністю...