підпадати
Підпадати, -да́ю, -єш, сов. в. підпасти, -паду́, -де́ш, гл. 1) Падать понемногу, прибавляться, прибавиться. Сніг підпадає потроху. 2) Падать, пасть подъ что. То він біжить, підбігає і пожар під ноги підпадає. 3) Только сов. в. — на. Походить, быть похожимъ. Прізвище підпада на щось з їжі. 4) — під. Подчиняться, подчиниться. 5) — під мислі. Нравиться, понравиться. Ой ти мені, вражий сину, під мисленьки не підпав.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 3, ст. 174.
Том 3, ст. 174.