підзорити
Підзорити, -рю, -риш, гл. 1) Замѣтить. Я її не підзорила, не можу сказати, щоб вона любила хлопців. 2) Сглазить ? Ой немає, дідусеньку, та вже і не буде: як вигнала за ворота (курчата), підзорили люде.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 3, ст. 165.
Том 3, ст. 165.