ахнути

А́хнути, -ну, -неш, гл. Ахнуть. Як устала царівна, так і ахнула, що немає перстіня. Грин. І. 77.

Джерело: Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 11.

Випадкові слова

Канарейко, -ка, м. Самецъ-канарейка. Як задумав горобейко женитися та й узяв дружка канарейка. Грин. III. 662. Ум. канаре́єчок. Мій таточку, мій канареєчку. Мил. 184.

повністю...

Клишавий, -а, -е. Косолапый. Клишавий кінь. Н. Вол. у.

повністю...

Порплі, -лів, м. мн. = порплиця 2. Вх. Зн. 53.

повністю...