пиряти

Пиряти, -ря́ю, -єш, гл. Ѣздить, сильно гоня лошадь. Побачив же він (мертв'як) мою коняку, як сів на неї, — вже він нею пиряв-пиряв, пиряв-пиряв, аж як став, так вона і репнула. Мнж. 131.

Джерело: Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 3, ст. 152.

Випадкові слова

Болгарський, -а, -е. Болгарскій. Желех. Шо у тім болгарськім краю за Дунаєм май чувати. Федьк. І. 122.

повністю...

П'ятимісячний, -а, -е. Пятимѣсячный. Желех.

повністю...

Сапет, -та, м. 1) Большая плетеная корзина въ видѣ надставки на повозку — для возки огородныхъ овощей, угля и пр. Вас. 204. 2) Плетеная изъ лозы ручная корзина. Херс. у. Слов. Д. Эварн.

повністю...