перина
Перина, -ни, ж. 1) Перина, пуховикъ — для спанья на немъ и для укрыванья. у. Як ранок настане, з перини не встане. Дівчина козака вірненько любила: устала раненько, його не збудила, його не збудила, периною вкрила. Пух із перин неначе сніг летить по вітру. 2) Одно перо. У півня є така перина, шо як треба йому на зорі вставать, то вона і крутиться. Ум. перинка, пери́нонька. периночка.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 3, ст. 145.
Том 3, ст. 145.