бурлацтво
Бурлацтво, -ва, с. 1) соб. отъ бурлака. Понаходило бурлацтва й гайдамак. 2) = бурлакування. Ой хвортуно, хвортувино, послужи нам, як служила: служила в бурлацтві, служила в козацтві, послужи ще й у чумацтві.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 113.
Том 1, ст. 113.