буковинка
Буковинка, -ки, ж. 1) Ум. отъ буковина 1, 2. Буковинка сі розвила. 2) Жительница Буковины. Ум. буковиночка, буковинонька.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 109.
Том 1, ст. 109.