парубоцтво
Парубоцтво, -ва, с. 1) соб. отъ парубок. Парни. Ховалося від мене парубоцтво, старі діди стояли повстававши. 2) Холостая жизнь. Ой у саду, у садочку та голубчик гуде, там Юрочко парубоцтво здає. Ходить молодий в понеділок увесь день по боярах прощатися з своїм парубоцтвом.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 3, ст. 98.
Том 3, ст. 98.