очерет
Очерет, -ту, м. Камышъ. Бодай тая річка очеретом заросла. Чорт сидить в очереті та полохає жабів. Ум. очерете́ць.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 3, ст. 81.
Том 3, ст. 81.