бугила
Бугила, -ли, ж. Раст. Anthriscus sylvestris. Вирізав ту бугилу і зробив з неї дудку.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 105.
Том 1, ст. 105.