оріх
Оріх, -ха, м. 1) Орѣхъ. Був оріх, а тепер свистун. Соловійко на орісі, зозуленька на калині. 2) мн. — болотяні, водяні, чортові. Раст. Trapa natans L. Ум. орішок, орішенько.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 3, ст. 63.
Том 3, ст. 63.