бубон
Бубон, -бна, м. Бубенъ. Славні бубни за горами, а зблизька шкуратяні. Голий як бубон. Що дня божого діточки її як бубон збиті. 2) Родъ барабана. Гей бийте в бубни, довбиші, на ґвалт. Ум. бубник. Качається, як бубник голеньке.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 104.
Том 1, ст. 104.