оніміти
Оніміти, -мі́ю, -єш, гл. 1) Онѣмѣть. І язик мій оніміє. 2) Умолкнуть. Замовкли гармати, оніміли дзвони.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 3, ст. 54.
Том 3, ст. 54.