омана
Омана, -ни, ж. 1) Обманъ зрѣнія, миражъ, призракъ. 2) Заблужденіе. Журба світу сього і омана брацтва входять і глушать слово. Не кидайтесь ви на ту оману городянську, котора вже тисячу років кози в золоті вам показує. 3) Обманъ, заблужденіе. 4) Раст. Verbascum nigrum. Cм. оман 2.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 3, ст. 52.
Том 3, ст. 52.