окривати

Окривати, -ва́ю, -єш, сов. в. окрити, -крию, -єш, гл. Покрывать, покрыть. Кісками плечі окрила. Лукаш. 167. Золота грива коня окрила. Чуб. III. 293. Окриваючи його гарячими поцілунками. Мир. ХРВ. 354. Сміх, регіт окрив усю хату. Мир. ХРВ. 310. Пахощі од васильків та мняти окривали всю хату. Мир. ХРВ. 315.

Джерело: Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 3, ст. 50.

Випадкові слова

Обчарувати, -ру́ю, -єш, гл. Очаровать. Ой у полі криниченька обчарованая. Чуб. III. 149.

повністю...

Вередування, -ня, с. Капризы, прихоти, привередничанье. Хома з того часу зарікся коней купувати та жінчине вередування сповняти. Рудч. Ск. II. 174.

повністю...

Підтоки, -ток, ж. мн. Бревно, соединяющее переднюю часть воза съ задней. Рудч. ЧП. 249. Чуб. VII. 402. Kolb. I. 66. Полудрабки все грабові, а підтоки все кленові. Н. п.

повністю...