брязкало
Брязкало, -ла, с. 1) Побрякушка, погремушка. 2) = било 1? Ударивши (при церкви — сторожъ) в брязкало. 3) Тотъ, кто брякаетъ, бряцаетъ, бренчитъ.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 103.
Том 1, ст. 103.