оглядати
Оглядати, -да́ю, -єш, сов. в. огля́діти, -джу, -диш, гл. 1) Осматривать, осмотрѣть. Вийди, матінко, огляди, що тобі бояре привезли. Козаків піджидає, козаків оглядає. 2) Созерцать, видѣть. Сподоби в небі лицем к лицу Бога оглядати. Одного ранку, бодай такого ніхто не оглядав, сказано мені, що на черзі Андрійко у некрути.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 3, ст. 36.
Том 3, ст. 36.