обіждати

Обіждати, -да́ю, -єш, гл. = обіжати. Г. Барв. 439. МВ. (О. 1862. III. 36). Тяжкий гріх обіждати і всякого чоловіка не то що сироту. Кв. І. 188.

Джерело: Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 3, ст. 10.

Випадкові слова

Вільга, -ги, ж. 1) Мокрота, влага. 2) пт. иволга. Ум. вільженька.

повністю...

Борзити, -жу, -виш, гл. Торопить. Бѣл.-Нос.

повністю...

Нюшкувати, -ку́ю, -єш, гл. = нюшити. Нюшкує пес. Камен. у.

повністю...