обід 2
Обід 2, -ду, м. 1) Обѣдъ. Ой був Сава в Немирові в ляхів на обіді. становити обід. Устраивать поминальный обѣдъ. 2) мн. обіди. Обѣденное время. Уже обіди. Сонце гріє. Були вже пізні обіди, а люде з церкви ще не вийшли. 3) до-обід. До обѣда. Як би поспав до обід, так приснився б ведмідь. Ум. обідець, обідонько. Для тебе тещенька обідець готує.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 3, ст. 10.
Том 3, ст. 10.