оббірати
Оббірати, -ра́ю, -єш, сов. в. обібрати, обберу, -ре́ш, гл. 1) Обирать, обобрать. 2) Объѣдать, объѣсть, обгладывать, обглодать. Сидить хлопець коло стола, курча оббірає. Тоді вовці-сірохманці нахождали і орли-чорнокрильці налітали, в головках сідали, біле тіло коло жовтої кости оббірали. 3) Избирать, избрать, выбрать. Собі місця не обібрав. Ні читати, ні писати, а хотять за короля обібрати. Обібрали одного з себе і послали до його баби. Ой дівчино люба, мила... ти ж то мене обібрала і одного в світі покохала.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 3, ст. 2.
Том 3, ст. 2.